"Раз добром нагріте серце- вік не прохолоне!"

Цьогоріч СЗШ 60 випускає у світ клас, в якому вперше була застосована методика інтеграційної освіти Марії Монтессорі. Її основний принцип полягає в тому, що поряд зі звичайними дітьми навчаються учні з особливими освітніми потребами. Безумовно, така співпраця залишає слід у серці дітей з інвалідністю, вчителів та простих учнів.
"У 2005 році до нашої школи у перший клас завітали особливі діти. Це була Лозинська Юля, Дмитро Дзижак та Тераз Олег,"- Згадує перша вчителька цього класу Угрин Ірина Степанівна. Розповідає, що спочатку дітям було важко пристосуватися до такої кількості нових однокласників, вони соромилися і боялися зробити помилку. Але протягом декількох місяців адаптувалися, подолали внутрішню скутість, знайшли друзів і отримали мотивацію до навчання. Хоча здорові діти були ще зовсім маленькими, але навчилися розуміти проблеми інших, толерантно сприймати людські відмінності та допомагати один одному. Ірина Степанівна додає, що однокласники змогли стати великою сім'єю.

Коли діти з особливими потребами перейшли в середню школу, то зустрілися з ще більшою кількістю вчителів та учнів. "Вчителі старшої школи з розумінням підійшли до цього питання і намагалися знайти підхід до цих діток. Дуже скоро учні звикли до нової обстановки і знову почали наполегливо вчитися. Але з роками Юлічці, Олегу і Дмитру ставало все важче щодня долати довгу дорогу з дому до школи і навчатися по 5-6 уроків. Тому з 7-го класу вони навчаються індивідуально з вчителями на дому."- Розповідає новий класний керівник Жаб'як Оксана Федорівна. Говорить, що попри відсутність змоги дітей з особливими потребами ходити до школи ,

однокласники ніколи їх не забували.
"Юля, Олег та Дмитро завжди приходили до нас на свято першого і останнього дзвоника, іноді могли завітати посеред тижня. Ми дзвонимо їм, питаємо як справи і вітаємо зі святами. У нас є особлива традиція. Щороку на свято Св. Миколая ми відвідуємо цих дітей, даруємо їм солодкі подарунки, граємось з ними та співаємо пісні."- Ділиться однокласниця Юля Уницька.
Нажаль, хвороби лише прогресують і ці учні зовсім перестали відвідувати школу. Але за роки навчання вони зуміли вільно спілкуватися та займатися спільними справами зі своїми однолітками, а найголовніше- знайшли друзів. Це безперечно допоможе їм в майбутньому дорослому житті.
Однокласники додають:
- Ми теж змогли багато чому навчитися в цих дітей. Вони є щирими, добрими і справжніми, не зважаючи ні на що, а цього так бракує сучасним людям. Сонце в душі Юлі, Дмитра і Олега зігріває нас. Ми віримо, що вони зможуть реалізувати себе, вони сильні- вони переможуть.